Пишучи повість про гуцулів, М.Коцюбинський мав такі варіанти назви:"В зелених горах", "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін передвіку","Подих віків","Голоси передвічні", "Спадок віків","Дар предків забутих", "Голос забутих предків","Сила забутих предків", але обрав назву "Тіні забутих предків".
Михайлу Коцюбинському вдалося створити прекрасний, правдивий і твір про карпатський край.
Назва твору письменникові далася не відразу. Він перебирає тринадцять варіантів її. Найважливіше, що йому хотілося підкреслити в назві, — це таємничість і казковість, показати Карпати, як своєрідний загадковий куточок, острівець зі своїм, не схожим на звичайний, світом. Письменник намагався окреслити і обмежити простір, у якому розвиватиметься дія. І він записує: «В зелених горах».
Проте перша назва не вдовольнила автора. Мабуть, тому, що в ній не було нічного — дихання гір, тобто того міфологічного світу, в якому жили люди, які їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. А саме про цю заглибленість у віки Коцюбинському і хотілося сказати найбільше. Наступні назви пов’язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: «Тіні минулогоо», «Голос віків», «Відгомін передвіку», «Подих віків», «Голоси передвічні». Але й ці назви автора не задовольнили. У них не було людини, того, чий голос долинає, чиє дихання чути. Новий варіант — «Дар предків затих» також не влаштовував письменника. Дар — неконкретно, ненаочно,а тому назвав іншою — «Тіні забутих предків». Тоді ще раз перебирає можливі комбінації із словом «предки»: «Голос забутих предків», «Слідами преків”, «Сила забутих предків». І, нарешті, остаточно зупиняється на назві «Тіні забутих предків», що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.
Михайлу Коцюбинському вдалося створити прекрасний, правдивий і твір про карпатський край.
Назва твору письменникові далася не відразу. Він перебирає тринадцять варіантів її. Найважливіше, що йому хотілося підкреслити в назві, — це таємничість і казковість, показати Карпати, як своєрідний загадковий куточок, острівець зі своїм, не схожим на звичайний, світом. Письменник намагався окреслити і обмежити простір, у якому розвиватиметься дія. І він записує: «В зелених горах».
Проте перша назва не вдовольнила автора. Мабуть, тому, що в ній не було нічного — дихання гір, тобто того міфологічного світу, в якому жили люди, які їх населяли. Жили сьогодні, вчора, як і сотні років тому. А саме про цю заглибленість у віки Коцюбинському і хотілося сказати найбільше. Наступні назви пов’язані з пошуком назви, яка б містила саме такий зміст: «Тіні минулогоо», «Голос віків», «Відгомін передвіку», «Подих віків», «Голоси передвічні». Але й ці назви автора не задовольнили. У них не було людини, того, чий голос долинає, чиє дихання чути. Новий варіант — «Дар предків затих» також не влаштовував письменника. Дар — неконкретно, ненаочно,а тому назвав іншою — «Тіні забутих предків». Тоді ще раз перебирає можливі комбінації із словом «предки»: «Голос забутих предків», «Слідами преків”, «Сила забутих предків». І, нарешті, остаточно зупиняється на назві «Тіні забутих предків», що містить натяк на загадковість, казковість і дихання віків.
Комментариев нет:
Отправить комментарий